Обрядові тканини супроводжували українців усе життя, від хрестильної купелі до могильного хреста. Були весільні, хрестильні, божники для ікон, поминальні — кожен зі своєю символікою.

Мати дістає зі скрині найкращі рушники — дочка на виданні. Коли прийдуть свати, перев'яже їх вишитим полотном, якщо згодна. На весіллі молоді стануть на рушника, коли їх благословлятимуть на щасливе життя.

Хусти були як маленькі рушники. Хлібними накривали короваї та паски, хрестильними приймали немовлят з купелі. На заручинах молода махала вишиваною хустою тричі: два рази собі, а на третій прив'язувала її до пояса молодого.

У цих речах — віра та надії поколінь, що батьки передавали дітям. Деякі з них нам пощастило зберeгти.