Гей, підемо, товаришу, межи тії бойки, де музика дрібно грає, скачуть полегойки! — закликаємо ми вас словами пісні-коломийки до знайомства з цим гірським етносом Українських Карпат і його спадком.

Бойківщина як етнорегіон межує на сході з Гуцульщиною по річці Лімниця, а на заході з Лемківщиною по річці Солинка. Особливості тутешнього природного середовища обумовили й своєрідність бойківського побуту та культури, які відзначаються стриманістю. Невибагливість життєвого укладу підсилювалася специфікою господарських занять: переважно підсічним землеробством, солеварінням, розведенням великої рогатої худоби, а також торгівлею.

Багато традицій та матеріального спадку було втрачено внаслідок перерозподілу земель, заселених зокрема й бойками, після Першої та Другої світових воєн і проведення радянською владою примусової депортації. Тож нині віднайти бойківські речі доволі складно, та все ж нашій спільноті вдалося врятувати вже цілу невеличку колекцію, справжньою окрасою якої є повний комплект жіночого святкового вбрання.

Що ж до спадщини нематеріальної, то неоціненний внесок у збереження фольклору рідного краю і колоритного місцевого діалекту зробив Іван Франко, якого у народі навіть прозвали Великим Бойком.