Гарне намисто цінувалося незгірше за коштовності: що більше разків, то заможніша господиня. Українки прикрашалися коралами й бісером, різнобарвним склом та привезеними з-за морів мушлями каурі. У кожному регіоні складалися свої традиції, які підказували смак та наявність матеріалів: на Буковині носили металеві салби, на Поділлі перламутрові баламути, а на Поліссі намисто з бурштину. Усі ці прикраси Спільний Спадок врятував з аукціонів та приватних продажів і передав до Музею Івана Гончара, щоб зберегти їх для наступних поколінь.