Буковина — край пагорбів і букових лісів, що й дали назву регіону. Серед вічної зелені й частих туманів завжди яскраво виділялися люди: строкаті ткані сумки-тайстри, пояси та горботки навколо сорочки, що й по собі були часто-густо вишиті не лише кольоровими нитками, але й бісером і лелітками.

Довгі кожухи та вигадливо оздоблені кептарі, масивні коштовні прикраси-сальби – важкий люкс, одним словом, — поєднувалися з ошатними хатами. А ті й собі красувалися: керамічними димарями і різьбленими деталями зовні, а зсередини — тканими килимами, картинами, іконами і рамками, розписаними на склі барвистими фарбами. І все це — на смарагдовому тлі букових лісів!

Частина буковинських речей, що ми їх врятували, ще знаходиться на відцифруванні, та навіть представлені тут речі формують уявлення про багатство текстур і відтінків, що дивовижним чином поєднуються між собою у гармонії.